Експедиція до Одеси

Рис. 1. Будинок в Одесі. 1948 р.

Рис. 2. Відкриті сходи в будинку. Одеса. 1948 р.

Рис. 3. Гвинтові сходи в будинку. Одеса. 1948 р.

Рис. 4. В'їзд будинку. Одеса. 1948 р.

Рис. 5. Ворота будинку. Одеса. 1948 р.

Рис. 6. Колодязь. Одеса. 1948 р.

В липні 1948 р. під науковим керівництвом дійсного члена Академії архітектури УРСР проф. В.Г. Заболотного до м. Одеси виїхала група наукових співробітників Інституту архітектури споруджень Академії архітектури УРСР для збору матеріалів про житло старої Одеси, без вивчення якого не можуть бути повноцінними роботи над новими, типовими проектами жилих будинків для м. Одеси і південних районів УРСР. (До складу експедиції входили архітектори М.М. Агуф, В.В. Козюліна, В.І. Лазаренко, В.І. Яблонський, фотограф Г.М. Лідарський.)

Жилий будинок старої Одеси, який формувався на протязі багатьох десятиліть, визначився в яскраво виявлений тип південного житла, з характерною організацією внутрішньоквартальних просторовостей.

Внутрішнє планування квартир старого житла Одеси принципово відрізняється від нашого сучасного планування і ні в якій мірі не може бути використане для вирішення сучасних завдань, а тому в цьому нарисі воно й не освітлене.

Основну увагу експедиція звернула на вузлові елементи композиції жилого будинку та на різні деталі фасадів, що є типовими для міста.

Всього було обстежено біля двохсот будинків.

Для старої Одеси найбільш характерними були жилі будинки від двох до чотирьох поверхів з відкритими, або заскленими галереями, зверненими всередину двору. Створюючи надійний захисток від сонця, ці галереї скорочували витрати на обладнання сходів і одночасно збільшували художню виразність фасаду багатою грою світотіні (рис. 1).

Сходи в будинках, що мають більше двох поверхів, влаштовуються закритими і містяться вони в кутках або в передній частині галерей. Двоповерхові будинки частіш обладнуються відкритими сходами, які перекриті навісом. Відкриті сходи грають важливу роль в композиції фасадів (рис. 2). Сходи в плані бувають — прямі одномаршеві, розпашні, гвинтові і в різних комбінаціях прямих маршів з гвинтовими (рис. 3). Більш всього сходи виконуються з металу і дерева. Кам’яних сходів в обстежених будинках не виявлено. Тільки в одному будинку ми спостерігали застосування масивних мармурових східців, виложених на дерев’яних тетивах.

Металічні сходи вживались виключно збірні, чавунного литва. Складались вони із таких елементів: тетив, проступів, підступеньків, стойок перил, площадкових плит та опорних балок-прогонів. Всі кріплення болтові. Виробництво металічних збірних сходів було, очевидно, масовим, тому, що однотипні елементи сходів зустрічаються в багатьох будинках у великій кількості.

Деякі дерев’яні закриті сходи відзначаються майстерністю теслярської роботи, з винахідливою системою крепління, яка має закінчену художню форму.

Входи до квартир першого поверху влаштовувалися роздільні. В деяких випадках входи підкреслювались влаштуванням ганків і навісів.

Проїзди у двір, які виконували по суті роль парадних вестибюлів будинків, оснащувались багатою декоративною обробкою. Іноді ці проїзди перекривались склепінням із вапняка-черепашника різної форми — коробовими, хрестовими і т. п. Але більш всього склепіння були декоративними і виконувались в штукатурці по дерев’яній основі, підшитій до перекриття. В обох випадках склепіння декорувалися ліпленням.

З боку вулиці в’їзди виділялись обробкою у вигляді порталів (рис. 4), які часто підкреслювались розміщеними над ними балконами, створюючи соковиту пляму на загальному спокійному фоні фасаду.

В загальній композиції фасаду в’їзду з боку вулиці важливу роль відограють ворота, обробці яких приділялось багато уваги. Ворота зустрічаються дуже різноманітні за формою, рисунком і матеріалом. Багато з них становлять собою зразки високої майстерності (рис. 5).

З граничною конструктивною яскравістю влаштовано балкони. До металічних кронштейнів, кованих або чавунного литва, кріпляться дерев’яні бруски, на які викладається настил із дощок в один шар, іноді покритих даховим залізом. Огорожі на балконах збірні, чавунного литва, рідше — ковані, або слюсарної роботи. Кріпляться вони до настилу за допомогою спеціальних металічних полос з привареними до них проушиками. Балконні грати, подібно до інших металічних виробів житла старої Одеси, як, наприклад, пристосування для тримання прапорів, різні огорожі і кронштейни, віконні грати і т. п. — відзначаються виключним художнім виконанням. Ремесло металістів в цій галузі досягло межі мистецтва. Виробам з металу не поступаються своїми художніми якостями і теслярські вироби.

Раніше в місті відчувалася нестача води і тому майже всі дахи будинків звернені в середину дворів і вирішувались односкатними. Дощова вода з дахів спеціальними трубопроводами скеровувалася в цистерни, які знаходилися у дворах. Фронтони з боку вулиці є характерною деталлю, яка зустрічається дуже часто. За своєю різноманітною обробкою вона також становить великий, інтерес.

Вода із цистерн діставали через колодязі, які влаштовувалися в кожному дворі. Колодязі робили круглими, або багатокубними із суцільного куска мармуру з красивою профіліровкою; вони оздоблювались різноманітними орнаментами, масками тварин і т. п. Ворот для підйому відер і опорний каркас для цього вороту вироблялись із металу — ковані, дуже вишуканої форми з декоративним завершенням (рис. 6). Пізніше з’явились чавунні колодязі, що повторювали форми мармурових.

Характерною особливістю архітектури житла старої Одеси є раціональне сполучення різноманітних матеріалів: каменю, дерева і металу. В стінах поряд з аркою, що виконана з каменю, зустрічаються дерев’яні балки, що несуть на собі кам’яні конструкції, які лежать зверху. Клинчаті перемички із каменю застосовувались тільки для прольотів в 60–80 см. Подібні конструкції витримали столітнє випробування (багато із них побудовані в 40-х рр. XIX ст.). Метал вживався в найбільш навантажених частинах, наприклад, для влаштування балконів.

Основний матеріал для стін — вапняк-черепашник, який вимагає захисту від атмосферних впливів, покривався тонким шаром штукатурки. Всі профілі поясків, карнизів, наличників, які часто бувають дуже тонкої роботи, виконувались спочатку з каменю, а потім також вкривались тонким шаром штукатурки (не більше 1 см). Дерев’яні балки, що несли на собі кам’яні конструкції, — штукатурились по дранці з очерету. Варто відзначити, що зовнішній вигляд чистого профілірованого каменю і в рядовій кладці, звичайно, значно кращий і переконливіший ніж відштукатурений.

Невідштукатурена кладка зустрічається дуже рідко. Іноді її можна побачити в поєднанні з прокладеними рядами червоної цегли. У такій комбінації цегла застосовується в клинчатих арках та обрамленнях вікон і дверей. Взагалі камінь-черепашник без захисту швидко руйнується і тому були випадки обвалів стін внаслідок систематичного намокання каменю.

Експедиційна група не могла, звичайно, повністю охопити все коло питань дослідження житла старої Одеси. Окремі деталі: металеві вироби, ворота і інші, збирались як елементи фрагментів, що нас цікавили, і тому зібрані далеко неповно. Розпочату нами роботу по відбору і фіксації фактичного матеріалу треба продовжити та поглибити.

Велику допомогу групі подали: член-кореспондент Академії архітектури УРСР проф. В.М. Замечек і проф. І.Д. Зейлігер, що працюють в Одесі, яким члени експедиції висловлюють щиру подяку.

В.І. ЛАЗАРЕНКО,
журнал «Вісник Академії архітектури УРСР» № 4, 1948 р.