Дякую
Дякую

20.01.2010 | Политика

Технократичний зсув і Тігіпко

За п'ять років поза політикою Сергій Тігіпко майже не змінився. Змінилася країна. У 2004-ому ми дискутували про цінності, демократію, світогляд, пише політичний оглядач Дмитро Тужанський.

Нині, коли політика відверто поглузувала з ідеалістів, українці спраглі до дій, готовності діяти.

Як завважував Максиміліан Волошин, сьогодні історії потрібен згусток волі, партійність та програми - не важливі.

Сергій Леонідович обрав суміжний за змістом епітет. Сильна країна, сильний президент. Нічого несподіваного. Нічого зайвого. Тігіпко вирішив не обтяжувати себе ідеологічним дрантям, самоусунувся від змагання в креативності та епатажі.

Йому імпонує скучна політика, зізнався у день виборів Тігіпко. Хоча кампанію він провів жваво. Жвавіше за решту. Та й, що не кажіть, реклами було чимало. Порівнятися з ним може хіба що Арсеній Яценюк. Між іншим, не тільки у цьому. З такою стрімкістю, як останній втрачав прихильників, Сергій Леонідович завойовував.

Парадокс, але за пів року від справді молодого політика тхло цвіллю, віяло заскоруглістю, а роль альтернативи без вагань та сентиментів приміряв... кучміст. Отакої! І спробуйте скажіть, що не заслужено.

Людина з небаченими статками тонше за всіх відчула, що потрібно країні у відчаї. У той час, як Тимошенко викликала дух Майдану, а Янукович розпалював жагу до помсти, Тігіпко вмовляв, що здатен на те, чого за п'ять років не дочекалися від Ющенка - здатен діяти. Причому робив це дуже тактовно, без агресії, заграючи.

А ця посмішка... чого тільки варта ця посмішка! Вона повсякчас з'являлася на блакитному екрані і вам чомусь не хотілося перемикати канал... Дідько забрав би ту посмішку! Такою часом озброюються продавці з телемагазину - і тоді вже годі пручатися. Здавалося б, удома повно сковорідок (та й взагалі, на чорта увесь той непотріб, який вони рекламують), але вистачає посмішки, і ви ледь стримуєтесь аби не підняти слухавку та замовити ще одну.

Тігіпко відверто поступається Тимошенко в харизмі, Януковичу - в солідності. Його команда тільки формується; у програмі немає обіцянок, від яких мліють, нема з чого кепкувати журналістам.

Про економіку та фінанси він говорить не як політик, а як експерт-банкір. Свого часу від цієї манери відхрестилися Ющенко та Яценюк. Виявляється, даремно. Коли Сергія Леонідовича запитують про світ - той відбувається багатовекторністю, яку в 90-тих використовували для виправдання зовнішньополітичних провалів режиму Кучми.

Подейкують, Тігіпко майже не розуміє англійської.

Його мова позбавлена зарозумілості. Його рейтинг - це не багаточасове стовбичення біля мікрофону, а конкретні, лаконічні, часом навіть примітивні відповіді на запитання. Він лише постійно вдає, що поспішає - чи то у справах, чи то в спортзал. Як слушно підмітив Дмитро Видрін, Тігіпко - відвертий прагматик, ціннісно націю він не збагатить.

Під великим питанням, чи вийшов би з Сергія Леонідовича гарний президент. Пам'ятаєте, як спершу виправдовували недолугість Віктора Ющенка? Його порівнювали з Вацлавом Гавелом і додавали, мовляв, Україна не готова до такого президента. Що не кажіть, гарне виправдання. Тільки от зазвичай не країну підбирають під особу, а навпаки. Цікаво, чи довелося б виправдовувати(ся) Тігіпку?

Ще доведеться. Навіть зовсім скоро, бо він точно потрапить у владу - хто б не переміг.

Останнє Сергій Леонідович усвідомлює як ніколи (між іншим як і ті двоє), а тому впевнено крокує у синьому приталеному костюмі з лівою рукою в кишені, як ми звикли бачити на екрані - тільки тепер вже на перемовини з Тимошенко та Януковичем.

Від того, хто програв у першому турі, залежить, хто переможе у другому. Утім, навряд Тігіпко підтримає когось публічно, адже це означатиме на п'ять років пов'язати себе із тим, чий час минає.

Дмитро Тужанський, політичний оглядач, для УП.

"Українська правда"

Фотогармошка 300х250
Аккерманская крепость
Адвокат