В Дубае изнасилованную норвежку посадили "за добрачный секс"

«Людина з кіноапаратом: одеські місця кінозйомок» – так називається нова книга, презентація якої відбулася в Одеській національній науковій бібліотеці.

Вже у самій цій назві поєднані два великі пласти дослідницької роботи: книга стала перехрестям у тривалих розвідках британського кінознавця з Оксфорду Річарда Боссонса та одеського журналіста, автора низки книжок з історії Одеси Євгена Волокіна. І – результатом їхньої спільної багаторічної роботи.

Річард Боссонс чверть століття вивчає творчість видатного режисера-документаліста Дзиґи Вертова, зокрема, – феномен його уславленої стрічки «Людина з кіноапаратом». Цей німий документальний фільм був створений на замовлення ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) майже сто років тому, вийшов на екрани 1929-го. В його історії були і скандали, і безумовне захоплення, і категоричне неприйняття, і забуття. А наразі він сприймається знавцями кіно як один із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду, один із найвизначніших зразків документалістики усіх часів.

Про те ж, що являли собою ті часи, коли працювали брати Кауфмани (Дзиґа Вертов – творчий псевдонім Давида Кауфмана, а його брат Михайло – оператор фільму), нагадала на презентації її ведуча – керівниця відділу мистецтв бібліотеки Тетяна Щурова. Тодішнім митцям ще здавалося, ніби вони можуть творити відповідно до своїх революційних уявлень про розвиток мистецтва. Однак їх «вікно можливостей» у тоталітарному СРСР вже причинялося, і зовсім скоро все незвичне, модернове, новаторське жорстко вкладуть у прокрустове ложе соцреалізму, по живому рубаючи і творчість, і творців.