14.09.2023
Далі буде: в Чорному морі вражено два ворожі кораблі, – СтратКом ЗСУ
Вранці 14 вересня Сили оборони України завдали удару по двох патрульних кораблях проєкту 22160 типу «Василій Биков» окупаційного флоту Росії в південно-західній частині Чорного моря.
Фото ілюстративне
🔸Про це повідомив СтратКом Збройних Сил України. Подробиць Центр стратегічних комунікацій не наводить, зауваживши лише, що є «певні пошкодження» ворожих кораблів.
Тим часом в мережі з'явилося відео атаки українського морського дрона на російський воєнний корабель. Ймовірно, це кадри саме вранішньої операції.
«Працює ГУР. Працюють донори United24. Працюють українські технології. Працюємо всі на перемогу», – таким коментарем супроводжується публікація цього відео на Телеграм-каналі Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
🔸Ще одне відео, розповсюджене сьогодні, дозволяє судити про серйозність пошкоджень, які внаслідок учорашньої ракетної атаки Сил оборони України дістав російський великий десантний корабель «Мінськ».
🔸Великий десантний корабель «Мінськ» і дизель-електричний підводний човен «Ростов-на-Дону» (носій ракет морського базування типу «Калібр») були вражені напередодні, 13 вересня. «Дістали» їх у Севастополі. Українські ракети поцілили в сухий док судноремонтного заводу, де ці бойові одиниці Чорноморського флоту стояли на ремонті.
Російські пропагандисти, змушені визнати сам факт успішної атаки України, намагались переконати, що з пошкодженнями, які отримали «Мінськ» і «Ростов-на-Дону», вдасться впоратись. Однак військові та аналітики впевнені, що йдеться фактично про знищення ворожих кораблів.
«Мінськ» – вже третій великий десантний корабель, вражений Силами оборони. А «Ростов-на-Дону» став першим підводним човном, виведеним з ладу крилатою ракетою.
«Третій ВДК, по суті, знищено, або ж він вибув з ладу на місяці – ми явно цікавимося цими суднами, – пише військовий оглядач . – По-перше, нам не потрібна загроза висадки на пляжі будь-де – протидесантні та протидиверсійні заходи відволікають сили, які потрібні в наступі до перешийка та Мелітополя. Нехай шанс зникаючий, але навіщо Москві мати навіть саму можливість? По-друге, росіяни на ВДК ганяють фури МО РФ на півострів, вантажі подвійного призначення, продовольство для гарнізону. Різати логістику не тільки приємно, але і вкрай необхідно.
Підводний човен – найновіший, спущений на воду в 2014 році, проект 636.3. Це важкий удар для ЧФ РФ і великий успіх для нас. Щоправда, ми не знаємо тяжкості пошкоджень, пожежа могла бути тільки на ВДК, а субмарина постраждати від близького приходу – треба чекати на дані об'єктивного контролю з комерційних супутників».
Втім, зазначає експерт, у будь-якому разі пожежа «вбиває» всі кабелі, електроніку, акумулятори та інше начиння підводного човна, дуже вразливе до вогню та високих температур. До позитивних для України наслідків нічної атаки Кирило Данильченко відніс також пошкодження самого заводу, який колись належав Петру Порошенку («його віджали та націоналізували, дуже пишалися цим фактом»). До того ж сухий док – це складна технічна будова, з гідравлічними воротами, електрикою, кранами та лебідками, і багатогодинна пожежа йому точно не на користь.
«Вдала, дуже вдала операція», – резюмував Кирило Данильченко.
«Наразі мало хто розуміє у повному сенсі значення того, що відбулось у Севастополі. По суті, це новий етап у війні, цілком співставний із моментом появи на озброєнні ЗСУ M142 HIMARS та M270 MLRS», – впевнений координатор групи «Інформаційний спротив» . Він підкреслив, що Севастополь має статус головної бази Чорноморського флоту і досі вважався найбільш захищеним пунктом (зокрема, коли йшлося про ППО).
«Врахуйте й той факт, що противник має перевагу на морі й в повітрі, – додав оглядач. – Людям, які спланували, підготували та провели цю операцію, варто ставити пам'ятники за життя. Усім, хто брав участь, – координував (управляв), всебічно забезпечував, сидів за штурвалами літаків»...
Командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук вчора ж натякнув на те, що кораблі в Севастополі атакували українські льотчики: «А поки окупантів «штормить» і вони досі оговтуються від нічної бавовни у Севастополі, подякую пілотам Повітряних сил Збройних Сил України за чудову бойову роботу! Далі буде».
Вчора ж, 13 вересня, російський Чорноморський флот втратив ще одну одиницю: ВМС ЗС України повідомили, що в північно-західній частині Чорного моря Силами оборони півдня знищено ворожий катер типу КС-701 «Тунець». Тож Із продовженням не забарились.
🔸Від редакції: «Фаїна», «Аріана», «Марафон», «Lehmann Timber», «Hansa Stavanger»... Пам'ятаєте ці, колись гучні, назви? Це лише невелика частка цивільних суден, на яких працювали українські моряки члени екіпажів, що були заручниками (і жертвами) сомалійських піратів.
Брудні дикі двоногі істоти з автоматами й гранатометами підпливали до балкерів чи танкерів на моторках, катерах, на рибацьких човниках, видряпувались на борт, вимагали (а часто й отримували) мільйонні викупи, дуріли від влади і безкарності.
Рівно доти, доки безкарність не закінчилася: розчухалась навіть Рада безпеки ООН, дозволивши присутність в регіоні військових повітряних та морських сил різних держав й благословивши проведення силових операцій. Від України тоді був задіяний флагман наших ВМС фрегат «Гетьман Сагайдачний».
З Аденської затоки він повернувся до Одеси 5 березня 2014 року тоді, коли вже інші – «ввічливі» – дикі двоногі істоти скакали по палубах захоплених в анексованому Криму українських кораблів та катерів, очманілі від щастя бабці в оргазмі стогнали «Я так мечтала умереть в России!», а один з кращих українських авіаторів Ігор Бедзай, командир 10-ї Морської авіаційної бригади, не чекаючи команд із Києва, віддав наказ перегнати техніку з Новофедорівки (поблизу Сак) на континентальну частину України, на очах окупантів врятувавши українську морську авіацію...
«Гетьман Сагайдачний» затоплений у Миколаєві, де стояв на ремонті, на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Полковник Бедзай загинув разом із капітаном Сергієм Мущицьким 7 травня 2022 року у небі, виконуючи бойове завдання.
З окупованого Криму летять ракети. Чорне море, яке чомусь вважають своїм, паплюжать і гвалтують пірати вже з іншої – велетенської північної «Сомалі».
Вони довго дуріли від влади та безкарності. Та цьому буде покладено край. Не Радою безпеки ООН, де РФ все ще засідає. Не міжнародною коаліцією, хоча одномоментного залпу пари-трійки есмінців вистачило б, аби увесь Чорноморський флот спікся на розпечене залізо й горіле м'ясо.
Цього дуже хочеться. Але не дуже віриться. Бо для цього потрібно одне: перестати боятися велетенської північної «Сомалі».
Не нам. Бо нам вже давно не страшно. Тому в Новофедорівці, Бельбеку, Севастополі, Євпаторії чи Джанкої знову буде квітнути бавовна. І зростатиме число знищених ворожих кораблів у щоденних зведеннях Генштабу. І злетить в повітря Керченський міст.
Далі буде.
