Український драматичний театр в Одесі

Одеса. «Укрдрама». Арт. М. Тінський у виставі «Учитель Бубус». Фото у журналі «Нове мистецтво». 1927 р.

1927 р., 19 квітня, «Нове мистецтво» № 16(57).

(З нагоди закінчення другого сезону)

Не доводиться занадто довго доказувати те, як тяжко було переводити в Одесі перший сезон стаціонарного українського драматичного театру. До речі тут буде згадати, що ще в осени 1925 року — напередодні відкриття театру, навіть провідні місцеві партійно-радянські кола дуже вагалися: чи не передчасно бува створювати в Одесі стаціонарний український театр, чи не краще трохи зачекати. Мало того — вже тоді, коли після всіх цих вагань справа створення в Одесі українського театру того ж таки 1925 року була вирішена позитивно, деякі громадські кола, не без участи преси і Робмису вперто й гаряче обстоювали, щоб в помешканні театру ім. Шевченка (єдинім великім після оперного театру театральнім приміщенні в Одесі), призначеним для української драми, остання грала тільки три рази на тиждень, а решту днів призначити для спектаклів руської драми. Вже нічого говорити про настрої широких міщансько- обивательських кол Одеси. Вони раз-у-раз тільки й кракали: ну що ж, най починає українська драма, проживе вона місяць два, заким пожре дану їй дотацію, а там... лопне як банька... Хто ж туди буде ходити?

Але жеребок кинуто — почалась гаряча підготовка і за півтора чи два місяці (7-XI-25 року) відкриття стаціонарного театру української драми в Одесі стало фактом.

Ще місяць-два і як смішно і безглуздо стали виглядати згадані побоювання і «пророчення». Одеська українська драма своєю впертою роботою, високою мистецькою якістю своїх постановок здобула собі право жити, придбала свого широкого глядача. Перший сезон супроти всіх поговорів тривав на п‘ять тижнів більше, ніж спочатку було призначено. Закриття сезону 3 травня було справжнім тріумфом. Мистецькі досягнення театру, висока якість дужого й добре зіграного талановитого акторського ансамблю публіка й громадські кола зустріли такими оваціями на цім спектаклі, яких за загальним признанням давно не бачила Одеса.

Сезон 1926–27 року було переводити ні трохи не легше, а може ще й важче ніж перший. Організації нового сезону попередила ціла низка дуже несприятливих моментів, що корінилася головним
чином в зриві плану літньої роботи. Многі актори пішли працювати на одеську кіно-фабрику і підготовку репертуару до наступного сезону не пощастило перевести вповні за планом.

В наслідок цього не минуло й місяця з дня початку сезону, як касові потреби поставили гостро справу про необхідність знову вдатися до прохідних п'єс, від яких театр у другім сезоні спочатку думав зовсім відмовитись.

Дуже запізнилася справа з призначенням мистецької керовничої верхушки театру і пізно почали формувати трупу, через що при наборі її прийшли до деяких недоліків. Поза цим велику шкоду заподіяв перехід в инші театри (Березіль, театр ім. Франка), кваліфікованих акторів, головним чином жінок, що не дало театрові поновити в другім сезоні кращі з тогорічніх постановок («Полум'ярі», «Мандат», «Композитор Нейль», «Коронний злодій»). Крім того, театр починав сезон 1926–27 року з досить значною заборженістю за попередній сезон.

Одначе, не зважаючи на всі ці несприятливі моменти, другий сезон в цілому пощастило провести успішно: вкластися в рямці виданої дотації, закінчити сезон 1926–27 р. бездефіцитно. Театрові все таки пощастило зберегти майже всіх кращих і цінних акторів з тогорічного складу. В театрі лишилися: заслужений артист Республіки Замічковський, популярні вже в Одесі — Шумський, Осташевський, Лісовський, Ковалевський, Красноярський і инші, а з жінок — Мацієвська, Хуторна...

Замість артисток Ужвій і Нятко, що вибули з театру, він має Гаккебуш і Осмяловську.

За час активного сезону (від 15 жовтня до 3 квітня 1927 року) поставлено 12 нових п'єс і поновлено три старих постановки. З нових постановок, як основні й знаменні для мистецького обличчя театру, треба позначити: «Кінець Криворильського», «Собор Паризької Богоматери», «Фею гіркого мигдалю», «Седі», «Ревізор». Ці постановки пройшли з успіхом по багато раз («Собор Паризької Богоматери» — 29, «Седі» — 18, «Фея» — 17, «Кінець Криворильського» — 14 — для Одеси це небувалі цифри) і наглядно довели, що театр не тільки не понизився в мистецькій роботі супроти першого сезону, а піднявся вище. Суспільність і преса неоднократно зазначали, що всі постановки і особливо «Кінець Криворильського» (реж. Василько, худ. Ексембірт і Данилів), «Собор» і «Седі» — (режисер Вільнер, худ. Ердман), «Фея гіркого мигдалю» (режисер Тінський, художник Павлович), безперечно свідчать про дальший мистецький і творчий зріст театру.

Це знайшло і офіціяльне визнання в резолюції Секції Наросвіти Міськради по доповіді Відділу Мистецтв Окрполітосвіти, що говорить: «Що ж до роботи Держдрами, то секція позначає її безперечні досягнення. Держдрама зуміла твердо стати на ноги і здобути собі визнання, як провідник театральної культури».

Мистецькому зростові театру сприяло, звичайно, і збільшення його одвідувань. Одеська Держдрама і за першого свого сезону не могла жалітися на одвідування, а в цім сезоні воно ще зросло на 25%, з 15-Х по 3-IV 138 вечірніх спектаклів одвідало (разом з бронею Червоної Армії) 75.485 людей, що складає в порівнанні з загальною кількістю місць у театрі 64%. Через робкасу і по абонементах театр одвідало 38.953 чол. (Робкаса — 12.085, абонементи — 26.868), — 52,3% загального одвідування.

Абонементна система обняла понад 200 підприємств і установ. Театр спільно з культвідділом ОРПС упоряджував наради власників абонементів, на одній такій нараді була принята резолюція: «1. Вважати мистецьку лінію театру правильною. 2. Абонементна система Української драми (що мусить збільшити термін кредитування) найбільше задовольняє робітничого глядача і її треба всіма способами підтримати й поширити. 3. Порадить Укр. драмі частіше інформувати робітничі маси про роботу театру через доповіді на самих підприємствах. 4. Побажати частіше скликати наради, бо через них здійснюється безпосередній звязок театру з своїм широким робітничим глядачем».

Валовий прибуток (з 15-Х по 3-ІV) складає 48.798 карб. 61 коп. пересічно на день 338 карб. 42 коп. Видатки на зарплатню складають 67,8% загальної суми видатків, постановочні — 10,4%, загальні, господарські й адміністративні — 17,3%. Великий тягар для театру високі тарифи оплати комунальних послуг, а також податки й місцеві збори, що складають понад 6% всіх видатків.

Театр в другій половині цього сезону перевів (вперше в Одесі) широке анкетування глядача. На жаль, воно не дало повної картини оцінки глядачем усього репертуару (одна з головних постановок «Кінець Криворильського» пройшла в першій половині сезону), але дані, добуті з 1.530 анкет, все таки досить цікаві.

Національність анкетованих така: українці 689 (45%), євреїв 505 (33%), руських 229 (15%), инші 107 (7%). Соціяльний склад: службовців 32%, робітників 20%, вузівців 17%, профучнів 10%, домашніх господарок 9%, вільних професій 4,3%, червоноармійців 4%, робфаковців 2%, селян 2%.

Бажаний репертуар: оригінальна українська п'єса 60%, перекладна 33%.

В заключения ще скажу, що не завжди Харківська преса мабуть за браком доброї інформації давала правдиву оцінку нашій роботі. Подані зараз відомості на підставі фактичних матеріялів не тільки спростовують невірну оцінку, а доводять, що Укр. драма в Одесі за минулий сезон виросла мистецькі і зміцніла економічно.

Б. Стах.

Больше об Украинском драматическом театре им. Шевченко смотрите здесь.