«Пролетар» мусить жити

1929 р., 04 жовтня, газета «Чорноморська комуна»:

Зорганізувався, бореться, працює і живе в Одесі робітничий театр. Театр «малих форм» — «Пролетар». Його перша програма притягла велику увагу, стрінула загальну добру оцінку від робітничих глядачів. Ось що нам писали робітники з приводу першої програми «Пролетаря»: «Театр малих форм безперечно заслуговує на особливу увагу. Він величезну ролю відіграє в українізації, а також у культивізації робітничого поботу» — пише залізничник Рудаков. «Вистава «Пролетаря» має дуже велике значіння для широких лав робітників. Його матеріял — цілком узято з того, що ми бачимо в нашому житті. Це був вечір здорового сміху, нових художніх форм. Ми б хотіли бачити цих вистав більше... Здавалося, що грає не одна ось жінка, а ми всі беремо участь у грі» — пише робітниця Славіна, в одночас указуючи й на хиби театру. «Це — наш театр. Немає в ньому міщанської халтури. Усе — реальне, усе дійсне. Театр завоює робітничого глядача» — пише робітник Озолін.

Досить: перша програма всюди мала успіх. Перший крок був кроком міцним.

Тепер театр уже підготував другу програму. Він має виступати з нею по клубах. Має... Але театр не має грошей. Йому не вистачає на оформлення. Артисти мають діставати таку мізерну платню, що соромно навіть і називати. Мають — але не дістають і цього.

Діється чудернацька річ. Театр відразу захопив глядача, театр має всеньку підтримку від ОРПС. Театр тісно зв’язався з Будинком Преси. Коротше: симпатій до театру — сила. А грошей немає.

Театр, що потрібний надзвичайно, що віщуе добре майбутнє, що працює захоплено, віддано — не може дістати ті невеликі суми, що йому потрібні, щоб жити й працювати.

У Харкові «Веселий Пролетар» — гордість пролетарської суспільности. У Києві театр малих форм, що щойно зорганізувався, має всіляку підтримку. У нас — крім обіцянок, крім симпатій — майже нічого. Чи дійсно робітничі клуби не можуть підтримати такий театр? Важко вірити. Чи дійсно не можна знайти грошей для «Пролетаря»? Ніхто не повірить.

Театр «Пролетар» мусить жити. Він мусить не нидіти, а нормально розвиватися.

АН. Г.

Більше про театр «Пролетар» дивіться тут.