Дивлячись на екран...

1957 г., 16 июня, газета «Чорноморська комуна».

Рисунок Л. Янусова. Газета «Чорноморська комуна» 16 июня 1957 г.

Після довгих роздумів, порад з рідними і друзями ви придбали телевізор, встановили антену і включили його.

Блакитним світлом засяяв екран, линула знайома мелодія «Розкинулось море широко», виникли розбурхані хвилі, і над морським простором змахнула білими крилами чайка... Та що це? Раптом телевізор захрип, половина екрана почорніла, і ви починаете крутити всі дванадцять ручок свого телеприймача.

Спочатку заспокоюєте себе і своїх близьких, кажучи: «Нічого, скоро навчуся користуватись телевізором, і все буде гаразд».

Однак минає місяць, другий, ви набули досвіду, але на екрані справи не поліпшилися.

Як і раніше, всі види «метеорологічних» явищ — сніг, дощ, туман, візерунки паморозі, північне сяйво вкривають екран і витісняють зображення не тільки при демонструванні таких «кіно-бойовиків», як «Джульбарс», «Свинарка та пастух», які мають чималий стаж, але й при студійних передачах. Як і раніше, скаче зображення, яке до того ж супроводиться різноманітними шумовими ефектами.

Спостерігається і багато інших неполадок, в тому числі й зневага до телеглядача, бо тільки зневагою можна пояснити такі, наприклад, факти.

Після широкомовних оголошень про першу телепостановку глядачам почали показувати комедію Філдінга «Викритий чудотворець». Показали дві дії, а потім... почався нескінченний антракт, і через три чверті години було оголошено, що в зв’язку з хворобою артиста тов. Чініджанца продовження спектаклю не буде.

Другий випадок. Під час демонстрування кінофільму «В добрий час» раптом телевізор осліп і онімів... І лише через десять хвилин нервового чекання екран знову ожив. При цьому працівники студії, як видно, вважають це нормальним, бо жодного слова не сказали на пояснення.

Ні, ще не навчилися одеські телепрацівники берегти нерви своїх глядачів. До їх відома, при найменших неполадках, що погіршують передачу, Московський, Ленінградський, Київський телецентри негайно сповіщають: «З технічних причин оголошуємо перерву на стільки-то хвилин».

Невже керівники Одеської телестудії не розуміють, що телевізор повинен показувати спектаклі, концерти, фільми, спортивні змагання та багато іншого, а не перетворюватись на звичайнісінький патефон. Виникає законне питання: чи доцільно витрачати 2000 карбованців, щоб слухати заяложені грампластинки? Адже прекрасну танцювальну музику передають і Київ, і Москва по звичайній радіоточці кожної суботи і неділі.

Одеські телеглядачі вносять таку саму абонементну плату за користування телевізором, як і всі радянські телеглядачі, однак москвичі мають можливість дивитись телепередачі в середньому понад 40 годин на тиждень (за двома програмами), кияни — понад 24 години, а одесити — тільки 8 годин на тиждень. І мимоволі думаєш, що при такому змісті й якості передач і восьми годин надто багато...

Чергова передача в неділю 9 червня завершилася, як звичайно: диктор тов. Харченко з милою посмішкою оголосила про закінчення і передачі і... раптом на екрані виникла п’ятиповерхова тов. Харченко, поскакала і зникла. Передача закінчилася.

Коли ж закінчаться «досліди» Одеської телестудії?

М. ЛІВШИЦЬ,
інженер-конструктор Одеської джутової фабрики.

Больше об Одесском телецентре смотрите здесь.