«Діти вулиці»

1936, 05 июня, газета «Чорноморська комуна»:

У вересні 1935 року на колишніх соляних промислах був організований дитячий будинок № 26. Невдач зазнав він на перших кроках свого існування. Сюди зібрали 180 дітей з різних дитбудинків, трудколоній, а то і просто з вулиці. Трохи згодом 60 кращих дітей ми передали до інших будинків. Решта дітей залишилась на вихованні у нас.

Склад дитячого колективу був надзвичайно різноманітним. Поведінка дітей була неможлива, бували навіть випадки гри в карти, крадіжок. Не було ні школи, ні майстерні, бракувало й вихователів для роботи з таким колективом.

Перші спроби охопити дітей навчанням у школі закінчились невдачею. Не було ніякої змоги підкорити їх виховному впливу будинку, дисципліні і такий стан тривав довго.

До того часу ми винайшли методи впливу на дітей, індивідуальний підхід до кожного. Ми утворили органи дитячого самоврядування, саме приміщення дитбудинку було приведено в культурний вигляд, придбали бібліотеку, наочні приладдя, різні ігри.

З 15 грудня почала регулярно працювати школа і майже з першого дня ми побачили перелам, який стався серед дітей. Замість безладного, безцільного блукання, стрільби з самопалів, діти захопились книжками, стрільбою в тирі з дрібнокаліберної рушниці, втягнулись у шаховий, художній та інші гуртки.

Наші вихованці захопилися фізкультурою і вільний від уроків час діти почали використовувати грою у футбол, волейбол, кеглі, катанням на ковзанах тощо. Діти почали відвідувати кіно, театр, зв,язались з містом. Почалось цілком нове життя.

У січні ми організували майстерні по дереву і металу, а згодом і ганчарну. Діти з охотою працюють у майстернях і з не меншою охотою порпаються в господарстві: біля коней, на свинарнику, на городі.

Третій квартал 1935–36 навчального року ми закінчили з великими досягненнями. Відвідування школи було цілком задовільно, половина дітей учаться на «добре» і «відмінно». Третій український клас став зразковим, 34 учні ми преміювали.

З хорошими наслідками приходить будинок до кінця учбового року. Проте, у нас ще є хиби. Особливо багато треба зробити у галузі покращення виховної та навчальної роботи. Але вже тепер не пізнати в наших вихованцях колишніх безпритульних. Вони здобули навики культури, стали дисципліновані, вони люблять школу і книжку, вони люблять і дитбудинок, що виховує з них корисних громадян нашої країни.

К. ГРЕБЕНЮК, А. СПІВАК.

Больше о соляном промысле смотрите здесь.