«Будемо ми шестисотенницями»

1935 р., 26 грудня, газета «Чорноморська комуна»:

Тепло, затишно і приємно в колгоспному санаторії імени ЦВК УРСР. Понад 100 знатних людей соціялістичних ланів Київщини, уславлені п'ятисотенниці*, рекордсмени бурякових урожаїв, орденоносці відпочивають, лікуються, навіть учаться, збагачують свою культуру в стінах цієї чудової оздоровниці.

Все, що має сучасна медицина, направлено на оздоровлення організмів героїв наших ланів. Вони пройшли через рентгенівські кабінети, де лікарі пильно перевірили їхні легені, серця, суглоби. Кому треба, робили навіть хірургічні операції, вставляли зубопротези, давали окуляри. Знатний бригадир Київщини з колгоспу «Перемога», Корсунського району партизан Вдовиченко втратив на громадянській війні ліве око. Уламок розривної кулі, пущеної біло-бандитами, спотворив йому обличчя. Санаторій покликав на допомогу славетного професора Філатова, і в очній клініці Вдовиченкові зробили операцію, а тепер вставляють штучне рухоме око.

Як він глибоко зворушений! Якою сердечною подякою прийняті були його щирі слова! Вдовиченко вийшов на сцену санаторного залу, на прощальному вечорі.

— Чи міг, я, затурканий колись наймит, чабан, мріяти про таку розкіш? Тут я бачив наочно, як радянська влада дбає про трудящу людину. Повернуся додому, не пізнають мене земляки. Обидва ока матиму.

Лиманна грязь Хаджибея проявила свою чудодійну силу. Харчували ситно. смачно. В санаторії ресторанна система. Можна замовляти яку завгодно страву. Минуло три тижні, — пересічно, кожний з знатних колгоспників Київщини прибавив на вазі 2.8 кіло.

— А я, — каже орденоносець Ганна Копієва, — на 5 кіло і 300 грамів підросла. Почуваю себе добре. Таки хорошо відпочила за свою роботу на буряках. І ще скажу вам, — жартує стара, — зроду не могла розписуватись, а тут, у санаторії, навчили мене грамоті. От здивуються наші колгоспники, коли прийду додому!

Ідеальна чистота і суворий режим гігієни, впроваджені в санаторії стараниями санітарного лікаря тов. Мошковича, так захопили колгоспників, що всі вони тільки і мріють: от приїдемо додому і у себе в яслах, в їдальні, скрізь такі порядки зробимо. Щоб усе блищало чистотою. Санаторій навчив їх дбати і за особисту гігієну.

— Ми, — каже знатний колгоспник артілі «Червоний берег», Корсунського району на Київщині, член президії ЦВК УСРР тов. Григоренко, — не тільки підлікували нерви, серця, суглоби. Ми тут, на курорті, духовно зміцніли й виросли. Як же не дякувати нам нашого любимого, мудрого, рідного Сталіна! Як не сказати гаряче колгоспне спасибі медичному персоналові, лікарям, керівникам одеських курортів, більшовикам Одеси за теплу гостинність, за материнське піклування.

— А державі, — говорили знатні колгоспники Київщини, прощаючись з санаторієм, — ми подякуємо ще кращою роботою на своїх ланах.

На прощальному вечорі в хаджибейському санаторію колгоспники Київщини надіслали вітальні телеграми товаришу Сталіну, тов. тов. Косіору, Постишеву, Петровському, Любченку, керівникам Київської області Ільїну й Василенко, керівникам Одещини тов. тов. Вегеру, Голубу, Бойко, секретарю міськпарткому тов. Бричкіну та наркомздоров'я України тов. Канторовичу.

Вони взяли на себе зобов'язання наступного року дати пересічно не менше 300 центнерів буряків з гектара, 20 центнерів зернових, не менше 4 центнерів волокна льону і добитися приросту худоби на 150 процентів проти плану, зліквідувавши безкоровність.

Одеський радіокомітет установив у санаторії мікрофон і того ж вечора, 23 грудня, транслював виступи орденоносців і знатних колгоспників, яких слухали земляки в столичній області.

— Ми ще побачимося. И коли на той рік приїдемо до вас в Одесу в гості, будемо не п'ятисотенницями, а шестисотенницями.

Д. Л.

*) п'ятисотенниця — колгоспниця, яка досягла врожаю 500 центнерів цукрових буряків з гектара.

Більше про колгоспний санаторій ім. ЦВК УРСР дивіться тут.