22.04.2016 | Чрезвычайное происшествие
Последствия землетрясений в Эквадоре: 587 погибших, 155 пропавших без вести
По состоянию на утро 22 апреля власти Эквадора подтверждают обнаружение тел 587 погибших в результате разрушительного землетрясения, которое произошло 16 апреля.
Фото: ЕРА
При этом 155 человек считаются пока пропавшими без вести. Разрушено жилье 23.500 эквадорцев.
Более 2,5 тысяч получили ранения и травмы. Сведения о погибших и раненых поступают из городов Педерналес, Портовьехо и Манта, а также из провинции Гуаяс.
Для поисково-спасательных работа задействованы около 10 тысяч военнослужащих.
Вечером 16 апреля в Эквадоре произошло землетрясение магнитудой 7,8. По данным Геологической службы США, эпицентр землетрясения располагался вблизи тихоокеанского побережья страны, в 52 км к западу от города Роса Сарате и в 170 км к северо-западу от столицы Кито. Очаг залегал на глубине около 20 км. Тихоокеанский центр предупреждения о цунами США, расположенный на Гавайских островах, объявил об опасности цунами в радиусе 300 км от эпицентра землетрясения, которое позже было снято.
Вечером 21 апреля были зафиксированы повторные землетрясения магнитудой 5,7-5,8.
Власти Эквадора отмечают, что речь идет о самом сильном и разрушительном землетрясении в этой стране с 1979 года.
05.09.2025.
«Людина з кіноапаратом: одеські місця кінозйомок»: в Одесі презентовано нову книгу
«Людина з кіноапаратом: одеські місця кінозйомок» – так називається нова книга, презентація якої відбулася в Одеській національній науковій бібліотеці.
Вже у самій цій назві поєднані два великі пласти дослідницької роботи: книга стала перехрестям у тривалих розвідках британського кінознавця з Оксфорду Річарда Боссонса та одеського журналіста, автора низки книжок з історії Одеси Євгена Волокіна. І – результатом їхньої спільної багаторічної роботи.
Річард Боссонс чверть століття вивчає творчість видатного режисера-документаліста Дзиґи Вертова, зокрема, – феномен його уславленої стрічки «Людина з кіноапаратом». Цей німий документальний фільм був створений на замовлення ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) майже сто років тому, вийшов на екрани 1929-го. В його історії були і скандали, і безумовне захоплення, і категоричне неприйняття, і забуття. А наразі він сприймається знавцями кіно як один із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду, один із найвизначніших зразків документалістики усіх часів.
Про те ж, що являли собою ті часи, коли працювали брати Кауфмани (Дзиґа Вертов – творчий псевдонім Давида Кауфмана, а його брат Михайло – оператор фільму), нагадала на презентації її ведуча – керівниця відділу мистецтв бібліотеки Тетяна Щурова. Тодішнім митцям ще здавалося, ніби вони можуть творити відповідно до своїх революційних уявлень про розвиток мистецтва. Однак їх «вікно можливостей» у тоталітарному СРСР вже причинялося, і зовсім скоро все незвичне, модернове, новаторське жорстко вкладуть у прокрустове ложе соцреалізму, по живому рубаючи і творчість, і творців.
читати повністю
