Юрій Єгоров – ключова постать для українського мистецтва ХХ століття. Майже всю свою творчість він присвятив Одесі, вивченню її унікального ландшафту та духу. Яскраві морські пейзажі та метафізичні натюрморти Єгорова давно стали невід'ємним символом міста.

«У морі, в полях, в нічному небі є вже відчуття нескінченності. Найбільше в морі. Море – це зримий образ нескінченного. Розуміти нескінченність для мене неможливо, можна тільки знати про те, як далеко від нас зірки. Пластична структура моря – поступово зменшувана пасочка хвиль на цій гігантській сфері – і робить його Образом нескінченності, образом чарівним: з його запахами терпкої свіжості водоростей, з таємницею і жахом його глибин, криком чайок і нескінченною лякаючою красою його мешканців. Все разом це породжує образ Всесвіту і ідею Грандіозності. Не так вже й багато художників були стурбовані цими ідеями або надихалися ними. Можливо, це моє приватне відчуття – в пейзажах Сезанна і Ван Гога є відчуття Всесвіту. Ідея грандіозності – здебільшого створена Вагнером і Шостаковичем, і багато чим у Бетховена; і обидві ці ідеї у Баха. Знову ж таки, я можу помилятися, але всі останні симфонії Чайковського – це драма між Повинним і Дійсним, Шопен – нескінченне оплакування Можливого...»

Юрій Єгоров.