Юрій Сивирин — значимий художник для сучасної української арт-сцени. За роки творчості він реалізував численні персональні виставки і брав участь у групових проєктах, представлених у знакових виставкових просторах України. Резонансні виставки пройшли, зокрема, у виставкових залах Національного музею «Київська картинна галерея», в Одеському музеї сучасного мистецтва та в Bereznitsky Private Space. Юрій Сивирин брав участь в основному й паралельному проєктах Kyiv Art Week, у проєктах Burn Babylon (ГогольFest) та «Медіазалежність» в Національному центрі «Український дім», де були також представлені твори таких впливових українських постмодерністів, як Арсен Савадов, Олександр Гнилицький та інших. Роботи художника знаходяться у приватних колекціях України, в колекції Фонду «Ізоляція», належать членам Клубу колекціонерів сучасного мистецтва України, а також знаходяться в колекціях ряду музеїв України та в приватних західних зібраннях.
«Художник виявляється в стані взаємовиключних і напружених ментальних переживань. Його шлях — це «Чорне дзеркало» нових інформаційних технологій. Воно притягує, але водночас лякає і відштовхує — це страх хаосу і непередбачуваності. Юрій Сивирин намагається називати речі своїми іменами і цим оголює рани. «Що таке час?» — головне питання, яке турбує автора. «І чи є ще такі, як я, що так само болісно переживають миготіння та зникнення смислів і образів?» — роботи Сивирина про пошук співчуття та розуміння. Йому, як і всім нам, доводиться жити в режимі постійних інформаційних травм і атак. Але він, не соромлячись, ділиться своїм унікальним досвідом виживання в задзеркаллі — веде відверту розмову про сенс свого і нашого з вами життя...»
(Людмила Березницька, кураторка виставкого проєкту)
«Особисто для мене, Юрій Сивирин — одне з найзначніших, найцікавіших та найприємніших відкриттів в молодому українському мистецтві останніх років. Він поєднує віртуозну майстерність і парадоксальний погляд на світ. Він занурює глядача в тотальну психоделічну галюцинацію, запрошує до прогулянок метафізичними просторами власного і колективного безсвідомого. Він працює зі стереотипами масової культури і музейною класикою. Це водночас і комп’ютерна гра, і оперна вистава, і готичний нуар, і стимпанк. Це вихід за межі просторово-часового контінуума і повстання проти анатомії, тієї, що «є долею». Я в захваті від палітри Сивирина — аскетичної, брутальної і вишуканої. Його живописна мова відсилає до «теплого лампового» чорно-білого кінематографа, коміксу, пін-апу і новітньої радикальної фігуративності. Для мене велика честь познайомити з творчістю Юрія Сивирина одеську публіку. Не маю сумнівів, що вона знайде в Одесі своїх шанувальників».
(Олександр Ройтбурд, директор Одеського художнього музею)
«Мене завжди цікавили людські дивацтва. Чому розумні люди діють суперечливо, втрачаючи моральні принципи? Питання риторичне... Але на нього я намагаюся відповідати у своїх роботах. «Емоції» і «раціо» постійно знаходяться в конфлікті і взаємопроникненні. Мої роботи про складність життя, хоча їхня мета — розрядити обстановку, дати надію для людини», — підкреслює художник Юрій Сивирин.
