Картина «Ехо віків, Паноптикум війни» у музею геноциду «Територія пам’яті»

У нещодавно відкритому в Одесі музеї геноциду «Територія пам'яті» виставлено унікальну картину. Це картина «Ехо віків, Паноптикум війни» української художниці Ірини Сушельницької.

Картина є монументальним твором, що глибоко аналізує і візуалізує трагічні наслідки війни, геноциду та боротьби за свободу. В основі цього полотна лежить алегорія циклічності історичних трагедій, що відображається в темах насилля, знищення і відчаю, які водночас супроводжуються символами надії і непохитної людської волі.

Художній твір розкриває тему геноциду і знищення. Візуальні елементи картини акцентують увагу на темі геноциду та знищення. Центральні символи, такі як черепи, розбиті обличчя та зруйновані тіла, відображають масові страждання, які війна приносить кожному без винятку. Цей аспект роботи співзвучний з творчістю Тараса Шевченка, зокрема його поемами «Кавказ» і «Гайдамаки», де він відкрито критикує насильство та гноблення народів. Подібно до Тараса Шевченка, Сушельницька намагається передати ідею циклічності війни як явища, яке постійно повертається і знову вражає народи, як колись це відбувалося з українцями.

У своєму творі художник закликає до свободи і єдності. Окрім теми руйнування, полотно містить також потужний заклик до єдності та боротьби за свободу. В центрі картини — образ дзвона, який символізує пам'ять за тих, хто загинув у боротьбі за незалежність. Цей символ перегукується з мотивами поеми Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим», де автор наголошує на важливості єдності перед лицем спільної загрози та викликів. Дзвін на картині Сушельницької символізує не лише жалобу, а й заклик до дій, пробудження національної свідомості та солідарності.

Символізм картини підсилюється використанням елементів, які вказують на всюдисущу природу війни як руйнівної сили. Черепи, корони і сльози в картині відображають рівноправність усіх перед обличчям смерті, без огляду на їхній соціальний чи політичний статус. Цей образ перегукується з поемою Шевченка «Сон», де він також наголошує, що війна не вибирає жертв, і всі стають рівними у своїх стражданнях. Художниця звертається до універсальної памʼяті про війну, захоплюючи її вплив не лише на фізичні ландшафти, а й на людську псіхику. Візуальна мова Ірини Сушельницької повна метафор і символів, відображає вічну боротьбу між руйнуванням і надією, та незгасною вірою у можливість миру.

Картина «Ехо віків, Паноптикум війни» є важливим внеском у сучасне українське мистецтво, який продовжує традиції, закладені Тарасом Шевченком, у своєму осмисленні війни, геноциду та національної боротьби за свободу. Вона не лише відображає жахи минулого, а й нагадує про важливість єдності у теперішньому і майбутньому.

Художниця І. Сушельницька своєю високохудожньою патріотичною творчістю робить особистий важливий вклад у спільну перемогу над російським агресором та розвиток українського сучасного мистецтва, несе високу місію збереження духовної культури України.

Запрошуємо відвідати музей геноциду «Територія пам'яті» та ознайомитись з однією із робіт заслуженого художника України Ірини Сушельницької, виставленої у музеї.

Павло КОЗЛЕНКО,
директор музею геноциду «Територія пам’яті».

15.08.2024.

Більше про Одеський центр дослідження Голокосту дивіться тут.