Згідно п.п.265.3.2 ст.265 ПКУ базою оподаткування є житлова площа об‘єкту житлової нерухомості.

Звільнення від оподатквання податком на прибуток членських внесків громадської організації визначається статтею 157 Податкового кодексу. Ця стаття не зазнала жодних змін у частині оподаткування членських внесків та добровільних пожертв з моменту їх вступу в дію.

Згідно прикінцевих положень Податкового кодексу, методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", публікується до 1 квітня 2011 року та набуває чинності з 1 січня 2013 року. Суб'єкти господарювання - платники податку на прибуток подають фінансову звітність з урахуванням податкових різниць, починаючи зі звітних періодів 2013 року.

З 2013 року вступає в дію ст..39 Податкового кодексу, яка регламентує порядок визначення звичайних цін. Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни .
Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) бартерних операцій;
б) операцій з пов'язаними особами;
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) "витрати плюс";
г) розподілення прибутку;
ґ) чистого прибутку.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Більш детально методи визначення звичайної ціни наведено у п.39.4 – п. 39.8 Податкового кодексу.
Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:
статистичні дані державних органів і установ;
ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;
довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;
звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;
інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.
Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого продажу.

З набранням чинності Податковим кодексом з 2011 року, з метою спрощення податкового законодавства знижено кількість податків і зборів: загальнодержавних - до 18 (29 до прийняття Податкового кодексу), місцевих - до 5 (14 до прийняття Податкового кодексу).
У новому році ми постараємося ще більше спростити адміністрування й процес сплати податків. Я маю на увазі подальшу лібералізацію ставок, передбачену Податковим кодексом.
Так, ставка податку на прибуток для підприємств із 1 січня 2013 року буде знижена до 19 відсотків. До того ж, декларація по податку на прибуток з нового року буде надаватися в податковий орган не щокварталу, а раз у рік.
З ініціативи податкової служби України прийнятий і спрямований на підпис Президенту країни Віктору Януковичу Закон, яким у Податковий кодекс вносяться зміни, що стосуються ставок деяких податків і зборів. Мова, зокрема, іде про платників єдиного податку п'ятої й шостої груп, для яких ставки знижуються з семи й десяти відсотків до п'яти й семи відсотків.
Для цієї ж категорії єдинників знято обмеження по кількості найманих робітників. На сьогодні максимальне число найманих працівників для п'ятої групи не може перевищувати - 20 , а для шостий - 50 чоловік. З'явилася також можливість переходити на спрощену систему оподатковування суб'єктам господарювання з більшим обсягом доходу - до 20 мільйонів гривень.
Таким чином, податкова служба впевнено йде по шляху перетворення відомства у високоякісну сервісну службу. Відомство буде просувати та підтримувати усі пропозиції, спрямовані на полегшення ведення бізнесу та покращення інвестиційного клімату.
Під час інформаційної кампанії щодо збору та узагальнення пропозицій для формування Програми лібералізації державної податкової політики на 2013-2014 роки, від ДПС в Одеській області до ДПС України було надіслано 89 пропозицій щодо удосконалення податкового законодавства та поліпшення роботи органів ДПС. Пропозиції опубліковано на сайті ДПС України.
Опрацювання пропозицій громадськості також забезпечується у рамках роботи Громадської ради при ДПС в Одеській області.

Статтею 302 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – Податковий кодекс) встановлено, що для сільськогосподарських товаровиробників – платників ФСП об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Як визначено у ст. 307 Податкового кодексу платники ФСП не є платниками ряду податків і зборів, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. № 2768-III встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками та землекористувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються не лише землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, а й для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності.
До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Тому сільськогосподарське підприємство – платник ФСП не сплачуватиме земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для виробництва товарного сільськогосподарського виробництва, а за земельні ділянки, надані не для ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва, в зазначеному випадку, на яких розміщено магазин та база відпочинку, – сплачувати земельний податок на загальних підставах. При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Водночас зазначимо, що якщо платник ФСП – власник землі чи землекористувач надає в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, то земельний податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах.

В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх згідно Закону України від 15.05.2009 року № 1334-VI "Про заборону грального бізнесу в Україні" (зі змінами та доповненнями).
Співробітниками податкової міліції спільно із працівниками слідчого управління ГУМВС України в Одеській області на постійній основі викриваються факти діяльності підпільних казино під вивісками «більярд» та ін., але крім надання послуг гри в більярд, в окремих залах проводяться азартні ігри.
До суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Застосування фінансових санкцій здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів міліції або органів державної податкової служби (ст. 3 Закону №1334).

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Конституція України та законодавство дозволяють суб‘єктам господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, самостійно вирішувати, як це робити. Одночасно законодавство, зокрема Податковий кодекс України (далі - ПКУ), зобов‘язує цих суб‘єктів господарювання декларувати отримані доходи та сплачувати з них доходів.
ПКУ передбачено, що особами відповідальними за сплату податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) є податкові агенти. Тобто податкові агенти - це юридичні особи, самозайняті особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО.
Що ж стосується вашого зауваження «но заставлять актеров, в основном еле перебивающихся, после выпавшего приработка еще куда-то идти, выстаивать очереди нехорошо, цена вопроса ведь копеечная», то на це можу сказати, що на копіїчні доходи, сплачується й «копієчний» податок. А черги можна не вистоювати (якщо мова йде про підприємців або громадян), а надіслати декларацію поштою або через мережу Інтернет (в електронному вигляді).

Так, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування юридичними особами – авансовими внесками щоквартально до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості. До об'єктів житлової нерухомості належать будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки (п.14.1.129 ПКУ).
База оподаткування - житлова площа об'єкта житлової нерухомості. При цьому база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. м житлової площі об'єкта житлової нерухомості:
- для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. м, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
- для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. м, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до ст. 265 розділу XII ПКУ, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Ставки податку на нерухоме майно
Згідно із пп. 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 ПКУ ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкт житлової нерухомості:
для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року – 11,47 грн. (Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 року встановлено в сумі 1147 грн.);
для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року – 30.97 грн..

База оподаткування
Згідно п.п.265.3.2 ст.265 ПКУ базою оподаткування є житлова площа об‘єкту житлової нерухомості.

Пільги з податку на нерухоме майно
Пунктом 265.4 статті 265 розділу XII ПКУ, передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Приклади:
- В людини є у володінні квартира площею 150 квадратних метрів. Яким чином ця площа буде обкладатись податком? Податок буде розраховуватись з 30 квадратних метрів (150м2-120м2), оскільки пільга поширюється на об'єкти нерухомості незалежно від їхньої площі.
Якщо ж людина володіє двома квартирами або квартирою й житловим будинком, то пільга їй буде надана тільки на один з таких об'єктів.
Тобто зменшення податку покладається один раз у рік і по одному об'єкту нерухомості, де платник зареєстрований. Або за його вибором зменшення застосовується до якого-небудь іншого об'єкта нерухомості, що перебуває у власності.
- Житловим будинком в 300 квадратних метрів володіють дві особи. Одній належать 100 квадратних метрів, а другій - 200... З якої площі буде справлятися податок?
Якщо в цих осіб у власності немає іншої нерухомості, то обоє мають право на пільгу при сплаті податку. Навіть незважаючи на те, що загальна площа будинку більше пільгової. Адже пільга надається конкретній людині на ті житлові метри, якими вона володіє.
- пільги на дачні та садові будинки: податковим кодексом передбачено, що садовий або дачний будинок не обкладається податком на нерухомість, але тільки якщо у власності платника є не більше одного такого об'єкта нерухомості
-
Податковий період
Базовий податковий (звітний) період для сплати податку дорівнює календарному року.

Порядок обчислення суми податку
Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.
Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами державної податкової служби платникам за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року.
Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку.
Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Строки сплати податку
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:
фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.